Оптимізація внесення мінеральних добрив з огляду на критичні фази розвитку рослин кукурудзи збільшує ефективність їхнього застосування.

Погодні та цінові коливання потребують змінювати підходи до мінерального живлення цієї культури задля їх оптимізації. Як свідчить досвід, максимальну ефективність від застосування добрив забезпечує дотримання певних умов. Це: правильний вибір добрив, чітке визначення норм внесення діючої речовини, застосування добрив у потрібний час та оптимальний спосіб внесення тих чи інших елементів живлення.

Це надзвичайно важливо, оскільки різні форми добрив, потрапляючи в ґрунт, спричиняють різні хімічні процеси, внаслідок чого не однаково доступні для кореневої системи рослин. Потреба рослин у тих чи інших елементах живлення залежить від фази розвитку і реалізація їх продуктивного потенціалу безпосередньо пов’язана з наявністю цих елементів у ґрунті.

І головне: щоб отримати високу рентабельність вирощування кукурудзи, необхідно чітко прорахувати фінансову складову витрат. Інакше буде змарнована значна частина добрив, отже, й кошти. Обдурити природу неможливо. Для формування запланованого врожаю зерна кукурудзи потрібна певна кількість елементів живлення. Скажімо, якщо хочете зібрати понад 10 т/га врожаю, рослини кукурудзи мають засвоїти не менше ніж 240+ кг азоту, 100+ кг фосфору, 250+ кг калію, 60+ кг сірки, 50+ кг кальцію і певну кількість мікроелементів, насамперед цинку, бору та марганцю.

Звісно, значна частина цих елементів живлення перебуває у ґрунті, й за сприятливих умов коренева система рослин здатна їх поглинути. Однак, по-перше, ресурси ґрунтів не безмежні — якщо регулярно їх не підживлювати, це швидко позначиться на їх родючості та врожайності тієї ж кукурудзи та інших культур. По-друге, далеко не весь обсяг поживних речовин у ґрунті доступний для рослин через різні фактори. Це недостатня кількість вологи, рівень pH, наявність ущільнень та інші негативні чинники, що спроможні лишити сходи кукурудзи на голодному пайку. Це ще більш важливо, оскільки, на відміну від більшості зернових культур, кукурудза потребує посиленого мінерального живлення аж до визрівання врожаю. Як культура тривалого вегетаційного періоду вона прагне засвоювати поживні речовини з ґрунту впродовж усього життєвого циклу. Азот і калій рослини кукурудзи споживають переважно до фази викидання волоті, а фосфор активніше засвоюють під час проростання насіння, в період початкового розвитку і впродовж наливання і дозрівання зерна. Відповідно, радимо розпочати оптимізацію мінерального живлення кукурудзи із презентативної добірки даних аналізу складу ґрунту. Це стосується як наявності ключових елементів живлення, так і визначення його ключових характеристик, насамперед, рівня кислотності. Такий аналіз дасть змогу більш чітко розуміти ситуацію і згодом підвищити ефективність внесення міндобрив. Особливу увагу необхідно приділити архіважливому для цієї культури елементу живлення — азоту. До складу мінеральних добрив входять різні форми азоту — нітратна, амонійна, амідна. Вони мають різну хімічну реакцію, потрапляючи у ґрунт, і по-різному поглинаються рослинами. Коренева система кукурудзи спроможна засвоювати лише нітратну та амонійну форми азоту. Амонійну форму рослини краще поглинають на лужних ґрунтах, натомість нітратну — на кислих. Амідну форму азоту коренева система взагалі не сприймає. Перш ніж вона стане доступною для рослин, мають попрацювати специфічні бактерії. Отже, вибираючи добрива, слід зважати на фізико-хімічні властивості ґрунту. Згідно з останніми підтвердженими результатами досліджень і випробувань кукурудза на старті потребує обмеженої кількості всього необхідного азоту — не більше ніж 25–30%. Потреба зростає після появи десятого листка. Тому рекомендуємо переглянути традиційні схеми азотного живлення кукурудзи, орієнтуючись на ширше застосування різних видів підживлень — від міжрядних внутрішньоґрунтових до прикореневих і позакореневих — задля більш раціонального використання діючої речовини. Це потребує додаткового технічного оснащення господарств, однак у перспективі дає змогу підвищити рентабельність вирощування кукурудзи завдяки зростанню її врожайності. Умовно кажучи, ліпше зайвий раз внести 10 кг карбаміду по листу, аніж втратити у декілька разів більший його обсяг унаслідок промивання азоту в ґрунт.

Не менше запитань виникає щодо визначення норми внесення азотних добрив. Традиційно норму добрива обчислюють під запланований урожай з огляду на наявність елементів у ґрунті. Для отримання 10 і більше тонн зерна кукурудзи рослинам потрібно засвоїти 240+ кг азоту в діючій речовини. Ці розрахунки непрості через високу мобільність азоту в ґрунті, тому за потреби бажано підключити до них кваліфікованих агрономічних консультантів.

Ключова роль у визначенні обсягів і способів мінерального живлення посівів кукурудзи — це ступінь інтенсивності технології вирощування культури. Як відомо, гібриди інтенсивного типу рекомендовано висівати після кращих попередників, тому що вони краще реагують на підвищений фон мінерального живлення, формуючи більший урожай. Відповідно, економічна ефективність вирощування таких гібридів значно вища, навіть попри більші витрати на мінеральне живлення.

Вважають, що гібриди адаптивного типу можна висівати після гірших попередників, з огляду на те що вони більш стійкі до стресових факторів. Але фермері здебільшого не покладають надій на надвисоку врожайність у разі вирощування адаптивних гібридів. Та навіть адаптивні гібриди потребують певного мінімального збалансованого фону живлення. І це, своєю чергою, висуває жорсткі вимоги до оптимізації технології мінерального живлення кукурудзи.

Важливим чинником нормального мінерального «харчування» кукурудзи є не лише кількість, а й якість добрив. Відповідно, зростають вимоги щодо їх складу і ступеня засвоюваності. Добрива під кукурудзу вносять у рядок під час сівби за допомогою туковисівних пристроїв сівалок на відстані 3–5 см збоку від рядка і на 4–5 см нижче за глибину загортання насіння.

Основна вимога до стартових добрив — максимально швидка доступність для кореневої системи рослин на ранніх етапах розвитку. Коренева система на старті ще недостатньо добре сформована. Швидке випаровування вологи із ґрунту і низька його температура можуть зумовити недостатнє споживання таких елементів, як азот, фосфор, калій тощо. Тому оптимальним вважають внесення певної кількості карбаміду, що постачає азот пролонговано, або КАС під передпосівний обробіток і внесення фосфорних добрив у рядок. Завдяки легкодоступному фосфору рослини встигнуть сформувати розвинену кореневу систему до настання посушливого періоду. Дуже важливо вписати в цю схему сірку. Її додають до складу КАС або передпосівного внесення сульфату магнію. Як варіант — внесення комплексних добрив, що містять азот, фосфор і сірку. Адже ефективність азоту безпосередньо залежить від достатнього забезпечення сіркою.

Високу ефективність демонструє передпосівний обробіток посівного матеріалу висококонцентрованими сумішами мікроелементів, зокрема цинку, бору, молібдену, марганцю тощо. Вони слугують каталізаторами більш активного використання основних елементів живлення — азоту, фосфору і калію. Передпосівна обробка насіння такими добривами не лише підвищує врожайність і якість одержуваної продукції, а й підвищує стійкість рослин до комплексу хвороб, несприятливих умов навколишнього середовища (низьких чи підвищених температур), прискорює ріст і розвиток рослин та оптимізує використання вологи. Часто-густо передпосівна обробка насіння мікроелементами забезпечує вищу ефективність, аніж внесення високих норм добрив під кукурудзу у ґрунт.

За умов холодної весни зростає важливість внутрішньоґрунтового підживлення міжрядь кукурудзи з одночасним розпушуванням ґрунту і частковим механічним знищенням бур’янів. Залежно від технічних можливостей господарства і наявності вологи у ґрунті це може бути класична аміачна селітра або рідкі види добрив. Оптимально додавати вже згадувану трійцю: азот, сірку та фосфор, що сприятиме нормальному розвитку і наземної, і підземної частин рослин кукурудзи.

Не слід забувати і про позакореневе підживлення посівів. Це може бути, по-перше, класична суміш карбамід + сульфат магнію, завдяки чому забезпечуються пролонговане азотне живлення, інтенсивний розвиток і підвищена стресостійкість рослин. По-друге, комплексні добрива з мікроелементами у хелатній формі. Основна мета їх внесення — поліпшення живлення рослин і їх підтримання у найбільш критичні періоди росту і розвитку, зниження негативного впливу умов середовища (погодні умови, пестицидні стреси), посилення інтенсивності формування окремих органів рослин, вплив на відтік поживних речовин і підвищення якості продукції.

У розвитку рослин кукурудзи виокремлюють дві основні критичні фази, під час яких рекомендоване посилене внесення мікроелементів по листу. Це фази трьох — п’яти і семи — восьми листків. Під час першої з них рекомендується дати рослинам додаткове фосфорне живлення разом із марганцем, бором і цинком. Не завадить додати й карбамід разом із сульфатом магнію.

Фаза семи — восьми листків характеризується інтенсивним ростом рослин, тож зростає потреба у цинку, марганці, борі та міді. Бажано додавати їх, поєднуючи з обробкою сумішшю карбамід + сульфат магнію.